Корекційна робота з дітьми, які мають порушення зору
Корекційна робота передбачає якісну реалізацію потенційних можливостей у кількох напрямках:
- подолання вторинних ознак сенсорного порушення, тобто на формування аналізуючого цілеспрямованого сприймання, логічного мислення, відтворюючої та творчої уяви, довільного запам'ятовування, адекватного мовленнєвого відображення дійсності тощо;
- формування позитивних якостей особистості, які тією чи іншою мірою компенсують недолік. Це відбувається завдяки забезпеченню усвідомленого, активного, зацікавленого та самостійного (що не виключає психолого-педагогічної допомоги) виконання дітьми різноманітних ігрових, навчальних, трудових завдань в умовах спеціальної організації їхньої предметно-практичної, мисленнєвої та мовленнєвої діяльності з урахуванням типологічних особливостей розвитку сліпих та слабозорих, індивідуальної специфіки кожної дитини;
- створення оптимальних умови для формування та налагодження адекватних суспільних зв'язків і взаємин із оточенням для забезпечення соціальної адаптації особистості.
Зорове сприймання при різних захворюваннях очей
Порушення зору |
Як дитина бачить |
Корекційні прийоми |
Міопія (короткозорість) |
Не бачить предмети на далекій відстані, при поганому освітленні. Важко переводить погляд з близької відстані вдалечінь |
Наблизити предмет до очей, підмалювати зображення об'єктів, обвести контури чорним фломастером, добре освітлити, збільшити час розглядання |
Гіперметропія (далекозорість) |
Утруднене сприймання об'єктів на близькій відстані, дрібних предметів чи деталей |
Віддалити об’єкт сприймання від очей, збільшити дрібні деталі, виділити їх |
Астигматизм |
Зображення не збирається в одному фокусі |
Залучати до сприймання дотик, рельєфні об'єкти, інші види відчуттів |
Порушення окорухових функцій (косоокість, ністагм – коливання ока, що повторюються, в горизонтальному чи вертикальному напрямках або його обертання) |
Порушені просторовий |
Збільшити час розглядання |
Афакія (відсутність кришталика) |
Неможливість сприймання |
Добре освітлити об'єкт, збільшити час сприймання |
Ушкодження сітківки та зорового нерва |
Складно розрізнювати |
Використовувати темні |
Пам’ятайте, що діти з порушенням зору за однакового стану зорового аналізатора (при однаковій гостроті і полі зору) відрізняються можливостями його використання: один може виконувати завдання з опорою на зір, інший – на дотик, третій – на дотик і зір.
Корекційні прийоми при роботі з дітьми, які мають порушення зору:
- через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75-100 кд/м2;
- приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня;
- в унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим;
- пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще;
- давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане;
- озвучуйте все, що пишете;
- намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом;
- з метою участі учнів з вадами зору у фронтальній роботі класу для них необхідно підготувати індивідуальний дидактичний матеріал, наприклад, картки, таблиці, схеми;
- зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути папір матовий, а не глянцевий, шрифт великим і контрастним;
- учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів;
- з таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи;
- доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків;
- частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці;
- стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить тексти до очей;
- дитина може погано бачити вираз вашого обличчя, не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я;
- не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо);
- завжди називайте себе та інших співрозмовників, а також усіх присутніх і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте озвучувати свої жести та написи. Намагайтеся передати словами те, що часто висловлюється мімікою і жестами. Не забувайте, що звичний жест «там...» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувайте щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його;
- дізнайтеся, чи потрібно попереджати дитину про перешкоди під час руху (сходи, двері тощо). Якщо ви помітили, що вона збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підійти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спускаєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пересуваючись, не робіть різких рухів;
- за столом можна пояснити, що і де знаходиться на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 – шматок сиру, на 3 – салат, на 6 – хліб»;
- необхідно навчити школярів орієнтуватися у приміщенні школи (до моменту, доки дитина не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, її слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, аудіо записи); дати можливість використовувати звукозаписуючі прилади і комп'ютер. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися контрастними кольорами (крайні сходинки, двері тощо);
- не бійтесь використовувати такі дієслова як бачити, дивитися, розглядати, називати якості об'єктів, які сприймаються зором, оскільки ці слова є такою ж частиною їхнього словника, як і зрячих дітей. Діти з порушенням зору за зазначених слів позначають свої методи ознайомлення з довкіллям (дотик, розглядання або послідовний зоровий аналіз);
- діти з порушенням зору часто намагаються «приховати» або
заперечувати свій дефект, інші ж, знаючи про поінформованість своїх
однокласників про недоліки їхнього зору, почуваються дискомфортно при публічному виявленні їхніх проблем, тому краще підготувати
дітей заздалегідь, щоб не викликати підвищеного інтересу і некоректні висловлювання; - посмішка або кивок головою як спосіб заохочення не завжди доступні дітям із порушенням зору. Краще покласти руку на плече або погладити її, словесна похвала ще важливіше, бо її чують інші діти;
- діти з порушенням зору через наявні комплекси намагаються не
привертати уваги до своїх проблем і соромляться попросити допомоги, вважаючи за краще самотужки переживати свої проблеми. У таких випадках потрібно постійно тримати дитину в полі свого зору і намагатись побачити та відчути, коли їй потрібна допомога.
Отже, аби дитина із порушенням зору могла нормально розвиватися і навчатися у загальноосвітній школі, треба забезпечити їй належні умови. Пам’ятайте: 80 % усієї інформації людина отримує через зір! Цей факт, зазвичай, зрячими людьми не усвідомлюється, тому багато інформації може пройти повз незрячого учня.